Господь є Дух, а де Дух Господній, там і Воля

Nаціонал-Анархізм - Третій Шлях - Четвертий вимір


Дуче – наследник Равашоля
777
sindikat777
Originally posted by mario_moretti at Дуче – наследник Равашоля


Имя очень часто ничего не значит, ничего не говорит о человеке, который его носит. Так, по России разгуливает немало Владиславов, которые, конечно же, никакой славой не владеют. То же и в политике. Прожженные буржуазные политиканы величают себя социалистами или лейбористами, а хиппи, вегетарианцы и лодыри – анархистами.

Читати більшеCollapse )

Просфорный мастер-класс. Греческая просфора.
777
sindikat777
Originally posted by pankapellan at Просфорный мастер-класс. Греческая просфора.
25
Священникам на маленьких приходах, миссионерам и прочим безджЫпним попам, приходится сталкиваться с проблемой свежих качественных просфор для совершения Литургии. Не всегда есть на приходе человек умеющий их печь и не всегда есть возможность заинтересовать такого человека... да он может еще, заболеть, уехать и т.д.
Несколько лет назад, я решил решить для себя эту проблему, (пардоньте за каламбур) раз и навсегда, освоив это сакральное ремесло).
Кому надоели просфорные мытарства просто любознательных прошу под кат.
стать просфорником 80 левелаCollapse )

[reposted post]Русские монархи с сурой Корана
хачик
oleg_leusenko
reposted by sindikat777
С уточнениями по материалу: lat_elenka at «Ерихонская шапка» Александра Невского


Тайны любят окружать не только живых существ, но и неодушевленные предметы. Особенно, если это история Московии, шитая нитками лжи и бисером мифов. Шлем Александра Невского, который хранится в Оружейной палате московского Кремля, из этого числа.

Такой убор венчал голову московского правителя. Все в нем намешано до кучи: красное железо, форма в виде купола храма, образ архистратига Михаила Архангела на носовой стрелке, золотая насечка, алмазы, рубины, изумруды, жемчуг…  И вдруг – арабская вязь! На шлеме как бы православного князя! Что это? 13-й стих 61-ой суры Корана: «Обрадуй верных обещанием помощи от Аллаха и скорой победы». Читать дальшеCollapse )


БРАТСТВО vs. РФия
777
sindikat777

Голодомор в Україні
777
sindikat777
1385084_609747252405086_821709243_n

[reposted post]Изуверы советской армии
антипобеда
oleg_leusenko
reposted by sindikat777
Из всех стран и народов, участвовавших во Второй Мировой войне, немцы наиболее ответственно подходили к сексуальному обслуживанию своих солдат.
А советские солдаты?


Предлагаю ознакомиться с документами, тщательно подобранными в материале Зверства освободителей. ЗВЕРСТВА СОВЕТСКОЙ АРМИИ В ЕВРОПЕ., которые открывают истинное лицо «освободителей». Стиль, орфография, оценочные суждения – авторские:

Мы не имеем никакого морального права чествовать армию, которая полностью себя обесчестила тотальными изнасилованиями детей на глазах их родителей, массовыми убийствами и истязаниями безвинных гражданских лиц, грабежом и узаконенным мародерством.

Зверства Красной Армии
topsecretz.net

Зверствами над населением (изнасилованиями и истязаниями с последующим убийством мирных граждан) «освободители» стали заниматься еще в Крыму. Так, командующий 4-м Украинским фронтом генерал армии Петров в приказе №074 от 8 июня 1944 г. заклеймил «возмутительные выходки» военнослужащих своего фронта на советской территории Крыма, «доходящие даже до вооруженных ограблений и убийства местных жителей».

В Западной Беларуси и Западной Украине зверства «освободителей» нарастали, еще более – в странах Прибалтики, в Венгрии, Болгарии, Румынии и Югославии, где акты насилия против местного населения приняли ужасающие масштабы. Но полный террор наступил на территории Польши. Там начались массовые изнасилования польских женщин и девочек, а руководство войсками, которое негативно относилось к полякам, закрывало на это глаза.

Поэтому абсолютно нельзя объяснять эти зверства «местью немцам за оккупацию». Поляки в этой оккупации не участвовали, но их насиловали почти в той же степени, как и немцев. Посему объяснение надо искать в другом. Читать дальшеCollapse )

Референдуму про заборону компартії
777
sindikat777
Дмитро Корчинський

Нарешті керівництво Верховної Ради офіційно оголосило створення нового міжфракційного об'єднання на підтримку 91cKMSGF4QMта комунізму.

Називається "У Європу без тоталітарної спадщини!".

21 депутат - з фракцій Удару, Батьківщини, ПР та позафракційні.

Всю роботу по створенню об'єднання здійснив депутат Едуард Гурвіц.

Референдум готують кілька десятків громадських організацій та партій.

Громадський оргкомітет виник тиждень тому.

Постмодернізм і суверенітет Більше
777
sindikat777
article_18973Дмитро Корчинський


Юля виходить, а Марков заходить. Було б стильно, якби вона залишила йому в камері свою чашку, свою сукню, свою косу. Якби вона залишила йому й своє прізвище, великий відсоток електорату вважав би, що все лишається, як було. Маркову варто здійснити камінґ-аут (оголосити за зміну статі), тоді він зможе розраховувати на підтримку Євросоюзу. З чого все починалося. У 2007 році свободівці зібралися мляво попротестувати проти тодішнього мера Одеси Гурвіца. Ворог Гурвіца Марков зі своїми охоронцями нападає на них й добряче лупцює, декого калічить. Свободівці, які носять на прапорах імена народних месників – Бандери й Шухевича –не захотіли помститися за своїх людей, тоді за них це намагається зробити їхній противник Гурвіц, у кабінеті якого висить портрет Сахарова. Він закликає своїх помаранчевих друзів – головного міліціонера Луценка та головного президента Ющенка – застосувати закон. Але помаранчеві друзі Гурвіца кришують його ворога Маркова. Нині Луценко розповідає, що покарати Маркова йому перешкодив саботаж прокуратури. Це дурня. Прокуратура саботувала, бо Марков дав грошей. Що заважало Луценку змовитися з СБУ й зловити прокурорських на хабарі? Зрештою, що перешкодило заплатити прокурорським більше,ніж заплатив Марков? Окрім того, прокуратура посилалася на недопрацьовки міліції. Марков приплачував й одеським мєнтам. Луценко не міг не знати цього. Що завадило йому перетрусити одеську міліцію? Я здогадуюся що. А ви? Помаранчеві патріоти у владі зробили все можливе, щоб Марков багатішав, у співпраці з генеральним консулом РФ в Одесі комфортно провадив свою антиукраїнську діяльність, розвивав найбільший на півдні злобний антиукраїнський телеканал із незаконно отриманою ліцензією на мовлення. Перспективна політична партія "Свобода" ні до, ні після побиття не намагалася боротися з Марковим, вона боролася з Гурвіцем, який поприбирав з Одеси всю комуністичну символіку й топоніміку, назвав одну з вулиць іменем Шухевича, позалучав до міськвиконкому націоналістів. Чорні часи для багатьох промосковських шавок настали нині, коли до влади на промосковських гаслах прийшов антинародний режим. Він згадав і стару справу 2007 року."Міцні господарники" антиєвропейського спрямування завалили господарство, проте, інтегрують нас до Європи. Регіонали починають проявляти витонченість. Заарештувати Маркова за напад на опозицію – це дотепно! Коли влада розправляється зі своїми ворогами в ім'я захисту прав своїх противників – вона практикує справжню європейську політику. Коли почалася доба постмодерну, настав час України. Бо українці не ходять прямими шляхами. В їхніх серцях діалектика, в очах – містика, а в мізках – морок. Москва примітивна, Брюссель раціональний. Саме тому вони нас не розуміють. До справи Юлі вони мали б підходити, як до проблеми Косово. Нещодавно ми конферували на цю тему з видатним знавцем міжнародного права Артеменком, й дійшли висновку, що право таки розвивається. З дев'ятнадцятого століття визнана й досі існує держава без території – Орден госпітальєрів, суб'єкт міжнародного права. Згодом у ряді випадків визнавалися громадяни без держави, певні категорії людей із міжнародними паспортами. Їх видавала Ліга Націй, а після війни – ООН. Безліч суб'єктів міжнародного права стали такими поза логікою та здоровим глуздом, для прикладу, Кувейт, Тайвань, більшість африканських держав, та зрештою Румунія й Косово. Якщо для набуття суверенітету та статусу суб'єкту міжнародного права достатньо лише зацікавлення лідерів світової спільноти й можна обійтися без території, без громадян й без здорового глузду, то чому досі таким сувереном не визнано Юлю Тимошенко? Юля – наше Косово! Ось гасло нового дня. Це б означало, що її вже неможна судити й карати за внутрішнім кримінальним законодавством, що ми її справді незаконно утримуємо, тобто обмежуємо суверенітет, вона була б на свободі в найвищому можливому статусі – сама собі суверен – й найголовніше, як іноземка, не мала б можливості й потреби балотуватися на внутрішньоукраїнських виборах! Всі були б задоволені, хоча вона набула б членства в Євросоюзі раніше за Україну. Її голос довелося б купувати при вступі. Прошу вважати цю статтю моїм особистим внеском у справу свободи та євроінтеграції! Цікаво, чи читає Меркель мої статті? Підкажіть їй хто-небудь.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/postmodernizm-i-suverenitet-317246.html

Интервью бывшего офицера СС - Эриха Прибке: Холокост придумали чтобы скрыть ужасные преступления
777
sindikat777

pribkeПоследнее интервью Эриха Прибке: Холокост придумали чтобы скрыть собственные ужасные преступления

11 октября 2013 года в Риме в возрасте ста лет скончался бывший хауптштурмфюрер СС Эрих Прибке.

Erich Priebke (29.06.1913 – 11.10.2013)

Последнее интервью Эрих Прибке дал в конце июля 2013 года, оно было опубликовано его адвокатом Паоло Джакини сразу после смерти Прибке.

http://www.erich-priebke.de/
__________________________

ВОПРОС: Господин Прибке, несколько лет назад Вы уже высказывались в том духе, что Вы не отрицаете Ваше прошлое. А сегодня, когда Вам исполнилось уже сто лет, Вы тоже все еще считаете так?

ОТВЕТ: Да.

ВОПРОС: Что именно Вы под этим понимаете?

ОТВЕТ: Я принял решение быть верным самому себе.

ВОПРОС: Значит, Вы и сегодня все еще воспринимаете себя как национал-социалист?

ОТВЕТ: Верность собственному прошлому – это нечто, что связано с нашими убеждениями. Это моя манера, мой способ видеть мир, мои идеалы, то, что для нас, немцев, было мировоззрением, и что все еще связано с чувством любви к себе и чувством собственного достоинства. Политика же - это совсем другое дело. Национал-социализм погиб вместе с его поражением, и никакой перспективы существования для него сегодня больше не было бы.

ВОПРОС: Является ли антисемитизм тоже частью того мировоззрения, о котором Вы говорите?

Read moreCollapse )

"Ікона скінхедів" - Skinhead Style
777
sindikat777
"Ікона" скінхедів

1980. Правий скінхед, схрестивши ноги, сидить під час мітингу націоналістів з Британського Руху в Ноттінг-Хілл, Лондон.

Skinhead Style

1980. Right, a skinhead sitting cross-legged during a British Movement rally in Notting Hill, London. (Photo by Stuart Nicol/Evening Standard/Getty Images).

1391833_572726532781784_937911345_n
3304022
2638820
http://www.gettyimages.com/detail/news-photo/skinhead-sitting-cross-legged-during-a-british-movement-news-photo/3304022

Плюс пара каверів на цю тему:
___and_out_come_the_wolves_by_johnny23xx-d3bdgkd
RANCID-And-out-come-the-wolves-Front

Третій шлях України: Про невідомі сторінки махновського націоналізму та петлюрівського анархізму
777
sindikat777
522188_281844738562845_2106420978_nМахновщина – Петлюрівщина – Третій шлях України

Большевику не веря,
Кричали все в одно:
"Не ври как сивый мерин,
Мы все идем к Махно!"
Ответ большевику Дыбенко


Гуляй-Поле


Нестор Іванович Махно народився в 1889 році у Гуляй-Полі – волосному центрі Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині Запорізька область), у бідній селянській родині, з 12 років наймитував у німецьких колоністів, одержав початкову освіту в церковно-парафіяльній школі...

Важко сказати, як склалася б його подальша доля, якби Махно не потрапив, за його словами, під ідейний вплив анархіста-революціонера Володимира Антоні, відомого під революційним ім'ям "Заратустра". У юному Несторі прокинувся бунтарський дух його козацьких предків, які колись заснували село під хвацькою назвою Гуляй-Поле. Можна сказати, що вікові традиції запорізько-гайдамацької вольниці й зневаги до будь-якої державної влади вигадливим чином переплелися з анархістськими ідеями Прудона, Бакуніна та Кропоткіна, головною складовою яких було заперечення не тільки "фараонівського монстра" – держави.

Нестор прийшов у групу анархістів-бойовиків разом із братом Савою, і почалася "довга й затята боротьба з царськими сатрапами". Вона полягала переважно в "ексах", як революціонери для стислості називали "експропріації", а простіше – збройні напади на банківські та поштові установи (згадаймо, як пишався Коба-Сталін своєю участю в "ексі" Тифліського банку).

Але нерідко бували й акти індивідуального терору... В 1909 році Махно "ліквідував" поліцейського пристава, після чого був арештований і засуджений до страти, що була замінена йому, зважаючи на молодість, довічною каторгою.

"Революція 1917 року відкрила для мене, у ніч із 1-го на 2-е березня, ворота московських Бутирок, а справа революції в Україні змусила мене швидко перебратися з Москви в рідне Гуляй-Поле, де я віддався знову... справі організації трудящих для боротьби за нове, вільне життя", - пише Н. Махно у своїх мемуарах.


Статус "Батьки"

Повернувшись у рідні пенати, "в'язень царату" очолив створений за його особистої участі Селянський союз. При цьому Махно і його соратники-анархісти, серед яких найбільшою повагою користувалася така собі Маруся Никифорова (особисто розстріляла двох "царських сатрапів" на станції Оріхово), активно озброювалися. У Тимчасового ж уряду в Петрограді, зайнятого придушенням Корнилівського заколоту, до Гуляй-Поля руки не доходили...

Жовтневий переворот 1917 року Махно вітав (правда, звістка про взяття Зимового докотилася до Гуляйполя лише на початку грудня). Він тоді не боявся конкуренції з боку більшовиків і лівих есерів, набагато більше досаждала йому київська влада в особі "буржуазно-кулацької" Центральної Ради. Подумати тільки, вимагають роззброїти "революційне селянство"! З урахуванням цієї обставини Махно вступає в союз із більшовиками в особі В. Антонова-Овсеєнка.

Хоча вже тоді, у грудні 17-го, Нестор Іванович "розійшовся в ідейному плані" з більшовиками, які не приховували свого наміру побудувати державу... "Усюди засновуються комісаріати. І комісаріати ці більше з поліцейським обличчям, аніж з обличчям рівного брата, що прагне нам пояснити, як краще було б улаштуватися нам самим самостійно, без окриків начальників...". Як же пропонував "улаштуватися" гуляйпільцям їхній Батька? "Під час революції Кредитний банк у Гуляй-Полі спекулював і мародерствував за рахунок праці. По праву, він мав бути давно експропрійований". З ініціативи Н. Махна "налагоджується товарообмін села з містом", або, висловлюючись по-сучасному, бартер, а також створюються сільськогосподарські комуни, організація яких "ґрунтувалася на рівності й солідарності співчленів... Кухні були спільними, їдальня теж". Здається, однак, що всі ці елементи "нового ладу" були скоріше PR-заходами, аніж якоюсь довгостроковою кампанією з будівництва анархізму в окремо взятому Гуляй-Полі. А от що дійсно перетворило політкаторжанина Махна на Батьку всієї округи, то це його особиста участь у розподілі поміщицьких земель, проведеному "по справедливості", коли ніхто з тамтешніх селян не був скривджений. Усупереч радянській історіографії, яка стверджувала, що соціальною базою махновського руху було винятково "антиреволюційне заможне селянство" (або куркульство) Півдня України, фактично, ця база була набагато ширшою. Простому народу, байдужому до зарозумілих президентів і спікерів, куди ближче до серця Батька, який говорить прості і зрозумілі речі та взагалі "свій"!

"...Политиканы-социалисты и коммунисты-государственники довольны своими успехами. Широкие же трудовые массы, которыми и во имя которых совершалась революция, отдают свои права... под покровительство этим поистине зарвавшимся вершителям судеб трудящегося люда". Такі гнівно-викривальні слова Н.Махно вимовляє в Москві влітку 1918 року (Україна в цей час перебувала під німецькою і австро-угорською окупацією) керівникам радянського уряду. В.І. Ленін не залишився в боргу, заявивши "товаришеві з України": "Да, да, анархисты сильны мыслями о будущем; в настоящем же они беспочвенны, жалки, исключительно потому, что они, в силу своей бессодержательной фанатичности, реально не имеют с этим будущим связи..."


Про невідомі сторінки Махновського Nаціоналізму та Петлюрівського Анархізму

Звичним критерієм ставлення людини до національного відродження вважається позиція, яку вона займає щодо будівництва національної держави. Але в Україні отримав розвиток й інший варіант національного руху, який був прихильний до іншого принципу організації суспільства – анархістського, в першу чергу пов’язаного з досвідом махновського руху. Незважаючи на свою проанархістську ідеологію, махновці досить швидко зорганізувалися у воєнізовану аграрну республіку з численним населенням і збройними силами, та почали проводити на теренах України цілком незалежну політику.


В Україні 1917-1923 років воєдино сплелися елементи революції, громадянської війни та національно-визвольного руху. Головним їхнім позитивним результатом, для українців, стало досягнення певного рівня національної самосвідомості, самовідчуття нації. Ставлення до українців як до окремої нації розповсюдилося і серед світового співтовариства незважаючи на те, що територія України продовжувала залишатися розірваною поміж володіннями декількох держав.


Махновську ідеологію, навіть за широкого використання російської мови і гасел інтернаціоналізму, жодним чином не можна вважати антиукраїнською. В середовищі повстанської армії, в умовах боїв та походів формувався “український анархізм” – національна форма вчення, заснована на взаємопроникненні ідей теоретичного анархізму, народного світогляду і запорозьких традицій. Селяни бачили в махновському русі відродження народних суспільних інститутів і форм управління козацьких часів. Географічна територія і спадковість поколінь основної маси його учасників додатково підтверджують цю тезу.


Самостійно розвиваючись, державний і проанархістський національні рухи з самого початку були вороже налаштовані один до одного, вбачаючи в сусіді ідеологічного конкурента в оволодінні українськими масами. Претензії українських державників на монополію політичної репрезентації України загальновідомі. В свою чергу Нестор Махно називав хід розвитку очолюваного ним руху не інакше як “Українською Революцією”, а полтавська газета «Анархіст-повстанець», зокрема, писала: «В чому порятунок української нації? Який ідейний рух справді врятує українську націю, її свободу та незалежність? Відповідь зрозуміла. Сам народ вже давно осягнув, що єдиний його рятунок в анархізмі, в безвладній трудовій федерації, що є єдиною вільною незалежною організацією, яка має привести націю до довгоочікуваної свободи і процвітання українського народу”.

Згідно визначення відомого історика анархізму М.Неттлау “анархісти являють собою полярну протилежність по відношенню до націоналістів”. Перші прагнуть до зруйнування держави, другі до її побудови. Але на Україні ці течії політичної думки не впали в свої крайні прояви і догматизм, що зробило можливим пошук взаємопорозуміння. У вересні 1919 р. було підписано угоду Української Народної Республіки (УНР) з Революційною Повстанською Армією України /махновців/ (РПАУ/м/). Події, що мали місце в околицях Умані були одним з ключових моментів (“точкою біфуркації”) новітньої історії України, коли вона могла кардинально змінити свій хід, і, що важливо, на краще.

Існуюча історіографія махновсько-петлюрівського альянсу вкрай незначна і містить, здебільшого, трактування подій викладене безпосередніми сторонами договору. Пояснюючи сутність минулих подій і, значною мірою, виправдовуючись, сторони, що є цілком зрозуміло для політиків, представляли справу не як політичний провал, що символізував розкол національно-визвольного руху, а як події переферійні, що не мали помітної історичної ваги. Подібний підхід сприяв утвердженню цього погляду і в сучасній історіографії, котра не приділяє особливого значення цим подіям ні в історії українських повстанців, ні в історії УНР, хоча в них були безпосередньо задіяні їх лідери – Батько революційних повстанців Нестор Махно і Головний отаман військ УНР Симон Петлюра.

Замовчуванню подій сприяли подальші тенденційні відносини сторін. Як казав свого часу Фотій Мелешко, внесок Н.Махна в справу української революції такий, що найкраще, що може зробити справжній патріот, по відношенню до нього, це проігнорувати його. Подібна точка зору стала домінуючою. В тритомній праці Д.Дорошенка “Історія України. 1917-1923 р.р.”, де згадуються навіть лікарі іноземних посольств, ви, при всьому бажанні, не знайдете навіть слова про Н.Махна. Традиції подібного підходу не зжиті і до сьогодні. Намагання Н.Махна спрямувати національно-визвольний рух в русло анархізму оцінюються істориками-державниками виходячи з класичного сприйняття релігійної єресі: “Неправильно вірити більш шкідливо аніж не вірити взагалі”. В свою чергу махновський рух значною мірою було представлено громадськості книгами неукраїнських анархістів – росіянина П.Аршинова (Маріна) та єврея В.Воліна (Ейхенбаума), що представляють собою класичний приклад нехтування національним питанням. В книзі П.Аршинова не згадується навіть про використання повстанцями рідної мови.

Військовий кореспондент СС , що відвідав розташування РПАУ/м/, в майбутньому відомий український письменник Мирослав Ірчан (Баб’юк) відмічав існування серед повстанців двох неофіційних угрупувань (“партій”): українських патріотів та інтернаціоналістів. “Перша група постійно росте. Армія має досить великий процент інтелігентів: лікарів, вчителів, учительок, а навіть людей відомих добре з передвоєнної ще української літератури” – писав він згодом.


Найбільш ініціативні патріоти, особливо інтелігенти, об’єдналися в групу, що намагалася остаточно повернути махновську політику до національної ідеї. З прибуттям у табір армії Галини Кузьменко – дружини Н.Махно, вплив групи значно посилився. Кузьменко була вчителькою української мови та літератури Гуляйпільської гімназії. Вона користувалася авторитетом серед махновців як “матінка Галина” і займала в РПАУ ряд відповідальних посад, зокрема особистого секретаря командуючого. Більшість свідчень визначають її як послідовну українську патріотку. Х.Шпота взагалі був від неї у захваті: “…молоденька жінка незвичайної краси з університетською освітою. Вона щира українка, дуже розумна, самостійницьких поглядів”. Щоправда в 1927 р., всупереч усьому, Н.Махно заявив, що дружина навіть не намагалася навернути його в “націоналізм”.


Тоді ж, петлюрівець Ф.Мелешко, з групою товаришів, виявився відрізаним від основних сил армії УНР і отримав записку від Г.Кузьменко. В ній петлюрівці запрошувалися на зустріч з Н.Махно в його табір. При зустрічі Батько своєрідно пожартував, чи не боїться часом Мелешко, так як розповсюджується чутка буцімто Н.Махно вбиває будь-якого національно свідомого співвітчизника, що потрапляє до його рук. Опісля Ф.Мелешку з товаришами було запропоновано займатися культурною роботою, гадаючи що вони будуть служити посередниками в переговорах з С.Петлюрою, якщо до цього дійде справа. А справа йшла саме до цього.


Встановлення першого контакту з махновцями взяли на себе представники петлюрівських частин. Делегація прибула як раз тоді, коли штаб РПАУ/м/ закінчував випрацювання положень майбутнього договору. На знак доброї волі махновський штаб просив військову владу Умані прийняти в міські госпіталі хоча б важкопоранених махновців.


В.Білаш відмічав, що деякі члени делегації УНР носили старовинний одяг і запорозькі оселедці. Це не було дивиною і серед махновців. Тут теж подекуди знаходилися піддаті козакоманії особистості. Петлюрівці заявили про свій фактичний стан війни з Денікіним, і про небажання військового зіткнення з махновцями. Як висловився з цього приводу старшина І.Калина: “Наш штаб вважав за доцільне не перешкоджати махновцям бити денікінців”. Почувши таке махновці забажали вступити в союз на засадах “суворого взаємного військового нейтралітету”. Делегати республіканців погодились прийняти цю вимогу в якості попередньої домовленості і пообіцяли допомогти.


З розквартированими в Умані “січовими стрільцями” у махновців склалися цілком добросусідські відносини. Тут зустрілися вигнанці рідних країв: окупованої поляками Галичини і захопленого денікінцями Запорожжя. Для особистого знайомства з частинами УГА в Умань приїздив Н.Махно. Приїхав він з ескортом у кілька десятків кавалеристів та двома кулеметами на тачанках. Розмовляв російською мовою. Офіційна махновська делегація, що окрім Батька включала ще чотирьох представників штабу РПАУ/м/ відвідала штаб УСС. І.Калина описує Н.Махна в Умані: “Сам “батько” мужчина кріпко збудований, середнього росту, в синій чумарці з зеленим поясом. Подаючи мені руку сказав: “Батько Махно”. Зауважимо що Н.Махно вирядився “по-українському” спеціально, зазвичай він в таких костюмах ходив хіба що на розвідку, в офіційному спілкуванні одягаючись або по-військовому, або під “анархіста”, в залежності від обставин. Збереглася сумісна фотографія махновських і “січових” кавалеристів. Махновці називали галичан “золоторукавчиками”, по аналогії з “золотопогонниками”, але без особливої злості. Січові “старшини” відгукувалися про махновців, як про людей наділених розмахом і відвагою, хоча і схильних “до криміналу”.


20 вересня 1919 р. на станції Жмеринка була підписана угода. З боку УНР головним отаманом С.Петлюрою і командуючим київською групою військ, генералом Ю.Тютюнником. З боку РПАУ/м/ армійським скарбником і “дипломатом” О.Чубенком і завідуючим культурно-просвітницьким відділом ВРР РПАУ/м/ В.Воліним. Вірний традиціям недовіри, Н.Махно на підписання договору не приїхав.


Заходи, що своєрідно скріпляли угоду намагалися обрядити в святкову форму. На площі весь час грав махновський оркестр. Грав всю революційну музику підряд, навіть “Інтернаціонал” який цілком логічно можна було вважати ворожим гімном.



22 вересня 1919 р. відбулося засідання кабінету народних міністрів УНР на якому С.Петлюра виступив із доповіддю: “Про становище на денікінському фронті”. Після її обговорення уряд Директорії прийняв рішення “про необхідність об’єднання всіх українських національних сил для рішучої боротьби проти окупації військами Денікіна території України”. Цю постанову можна вважати непрямою ратифікацією урядом УНР союзу з махновцями і визнанням останніх “українською національною силою” до речі теж.


На сьогоднішній день можлива тільки наближена реконструкція основних положень угоди. Г.Кузьменко в старості згадувала, «що договір… про перемир’я укладався, аби… не проливати української крові”. Обидві сторони зберігали повну самостійність засновану на принципі “військового нейтралітету” – говорить П.Аршинов. “Обидва боки зобов’язувались вести боротьбу з генералом Денікіном” – повідомляє В.Білаш, “до повного знищення білих” – додає більшовицьке донесення. Не посилаючись на першоджерело професор В.Дубровський запевняє, що у випадку перемоги УНР зобов’язувалася виділити махновцям територію для будівництва “вільного радянського ладу”.


РПАУ/м/, як виявляється, була приписана до військ УНР в односторонньому порядку. Саму її про це, схоже, ніхто навіть не повідомив, або не встиг цього зробити. На паперах армія Н.Махна входила до Центральної армійської групи генерала А.Кравса.


Південноукраїнські селяни називали описаний вище союз “свайбою Махна й Петлюри”. В цій простій метафорі є подвійне дно. Н.Махно і “махновщина” звичайно ж, були на цьому весіллі нареченою. Махну не раз вже приходилося бути нареченою, коли його партизани під час вступу в населені пункти імітували весільний кортеж. Він навіть вінчався у церкві в цій якості. І всі ці весілля закінчувалися погано для оточуючих ворогів. Але весілля на найвищому рівні закінчилося погано і для молодих по причині їх надто короткого подружнього життя.


11 серпня 1934 р. львівська газета “Громадський голос” після повідомлення про смерть Н.Махна додавала: “Махно виявив великі стратегічні можливості і коли б приєднався до загальної української визвольної боротьби то хто знає, Україна була б сьогодні вільною і незалежною державою”.

Махно планував визволяти Україну спільно з Петлюрою, – історик

Видатний політик і полководець Нестор Махно після поразки його армії і краху фактично державного утворення у Південно-Східній Україні (т. зв. Гуляйпольська Республіка) лише на еміграції усвідомив, що найбільшою його помилкою було категоричне несприйняття ідей української державності у 1917-1921 рр.

Про це в ефірі програми «Історична правда» у дискусії з ведучим заявив історик з Києва, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України Володимир Горак.

Зокрема, пан Горак поінформував: з огляду на нещодавно віднайдені документи, можна аргументовано твердити, що анархіст Махно, для війська якого найбільшим ворогом свого часу була армія УНР, тільки емігрувавши до Парижа, визнав цю найбільшу свою помилку.

Як відомо, у період постійних воєн на території України у 1917-1921 рр. керівник Робітничо-повстанської армії «батько Махно» заявляв, що найближчими його союзниками є російські більшовики. А після розгрому його повстанського війська Червоною армією Нестор Іванович був змушений емігрувати (фактично втікати) з України.

«У Парижі політичні емігранти Нестор Махно і лідер Директорії Української Народної Республіки Симон Петлюра досягли домовленості про спільний похід на Україну, щоби визволити її з-під більшовицької окупації. І лише смерть Махна, який важко хворів, стала на перешкоді реалізації такого плану», – заявив історик Володимир Горак.





Перекопський фінал

Після виводу в листопаді 1918 року німецьких і австро-угорських військ з України та через політичну й військову неспроможність влади в Києві (будь-то Центральна Рада, уряд гетьмана Скоропадського або Директорія на чолі з В. Винниченком) головними "гравцями" на Українському театрі воєнних дій, до 1920 ріку включно, були червоні та білі. У цій ситуації формуванням батьки Махна самою долею була віддана роль "третьої сили".

Узимку 1919 року бойові загони анархістів разом із Червоною армією борються проти білогвардійських військ генерала Денікіна, що наступають на Донбас. Махновці показали себе хоробрими та вмілими воїнами при взятті Маріуполя (28 березня 1919 року), однак традиції "вольниці", м'яко кажучи, не сприяли дисципліні, без якої армія перетворюється на незрозуміло що... Якщо хлопцям траплявся на шляху винний склад, то наступ на ворога захлинався до загального протвереження... До того ж "некерований" Батько провів із величезною помпою анархістський з'їзд, хоча подібні заходи у фронтових умовах суворо заборонялися.

Москва починає явно тяготитися таким "союзником". Голова Реввійськради Л. Троцький висуває гасло "Геть махновщину!". До слова, в той час Махну, роль якого спочатку недооцінювали в денікінському штабі Збройних сил Півдня Росії, пропонують приєднатись до білого руху. Але подібні пропозиції Батька відкинув. Зате демонстративно повів переговори з отаманом Григор'євим, що був оголошений більшовиками поза законом, а також уклав вищезгаданий союз із Петлюрою – у пику і червоним, і білим!


В 1919 році "Повстанська армія імені батька Махна" (так вона називалася) нараховує до 60 тисяч бійців. Завдяки тачанкам (під бойові колісниці переобладувалися брички) махновці долали до 100 км на добу, з'являючись там, де їх не чекали. На боротьбу з ними Денікіну довелося відволікати значні сили (корпус Слащова, кінноти Шкуро тощо), у результаті чого був втрачений "стратегічний темп" наступу білих на Москву. Однак (іронія долі!) великомасштабна операція Червоної армії з ліквідації "бандформувань" Махна на початку 1920 року дозволила білим ґрунтовно зміцнити свій кримський плацдарм. Більшовики зрозуміли свою помилку, і у вересні 1920-го Ленін дає вказівку командуючому Південним фронтом М. Фрунзе почати переговори з Махно з метою виступу єдиним фронтом проти Врангеля.

Кримський дослідник феномену махновщини Олександр Тимощук так описує у своїй книзі "Анархо-комуністичні формування Н. Махна" події, які потім розгорталися : "Перед штурмом Перекопських укріплень Фрунзе зробив перегрупування сил. Повстанська армія була виведена з оперативного підпорядкування 13-ї армії і передана 4-й... Таким чином махновці перебували на напрямі головного удару... Вони повинні були першими переправитися і вступити в бій, відволікти на себе сили супротивника, забезпечити штурм червоними частинами перекопських укріплень. Чехарда з оперативним підпорядкуванням махновської Повстанської армії дає підстави припускати, що Фрунзе передбачав великі втрати особового складу фронту і шукав "союзникам" найнебезпечніші місця".

Як би там не було, але махновцям випала честь у числі перших почати практичне здійснення популярного в 1920-му девізу "Даєш Крим!" До кінця дня 9 листопада червоноармійці, які переправилися через Сиваш, і махновські частини під командуванням Каретникова зайняли село Караджанай, після чого врангелівці відступили з Перекопського валу на Ішунські позиції... 10 листопада махновці беруть участь у кавалерійському бої в Ішуні, 13 листопада їхні тачанки гуркочуть по вулицях Сімферополя, 15 листопада Кримська група Каретникова займає Євпаторію, а потім, у складі 2-ї кінної армії, махновські формування входять у Севастополь і Ялту.

"Мавр зробив свою справу..." І Фрунзе доповідає Леніну (23 листопада) про "початок ліквідації партизанщини". Це завдання було полегшене тим, що в боях за Крим махновці втратили не менше 6 тисяч кращих бійців.

Викликані в Сімферополь командир кримської групи махновців С. Каретников і його нач.штабу П. Гавриленко були "без зайвих слів" розстріляні, така ж доля чекала на багатьох інших "визволителів Криму", які боролися під чорними анархістськими прапорами. Самого ж батьку Махна схопити так і не змогли. Він уходить від червоних частин, що переслідували його по п'ятах, з'являючись не тільки в різних місцях України, але навіть у російських регіонах – у Курський, Воронезький губерніях і на Дону. Але всі спроби Батьки в черговий раз підняти на "боротьбу проти вікового рабства" втомлене від громадянської війни селянство були марні... В остаточному підсумку він із сотнею найбільш відданих хлопців переправився 26 серпня 1921 року через Дністер, здавшись румунській владі... А потім був Париж, де Махно, надівши цивільний піджак освоїв професії шевця і типографського робітника, де він писав мемуари про "смутний час", сповнені ностальгії по рідному Гуляй-Полю.

ВО «Свобода» на Киевщине возглавляет рейдер из Московского Патриархата
777
sindikat777
Originally posted by uainforg at ВО «Свобода» на Киевщине возглавляет рейдер из Московского Патриархата


Штатные пропагандисты крайне правой политической партии ВО «Свобода» в общении с оппонентами очень любят ссылаться такие, по их мнению, крамольные факты биографий украинских политиков как членство в Компартии или ВЛКСМ времён «Застоя» и «Перестройки». Последний раз им пришлось прибегнуть к такому методу дискредитации конкурентов по парламентской гонке (именно так там воспринимают демократическую оппозицию) в заочной дискуссии с вице-спикером Верховной Рады Украины, народным депутатом от фракции «БЮТ-Батьківщина» Николам Томенко.

«На сегодня президия Верховной Рады Украины является отвратительным лицом оккупационной администрации: спикер-кагебист, первый вице-спикер-коммунист и, конечно же, вице-спикер-комсомолец. Верим, что существовать такой антиукраинской «идилии» осталось недолго. Национальная революция естественным путём осуществит люстрацию, пускай и деятели на подобие Николам Томенко стараются отстрочить время её триумфа», - написал в своём блоге скрывающийся за скромными регалиями «спортивного журналиста» председатель Сумской областной организацииВО «Свобода», пресс-секретарь Федерации футбола Украины и сборной Украины по футболу Игорь Мирошниченко.

Упомянутые им понятия «оккупационной администрации» и «национальной революции» прибережём для отдельного эпизода по изучению предвыборной риторики украинских неонацистов. Как и остальные радикальные социал-популисты в многие широкоупотребляемые при определённых условиях термины «свободовцы» вкладывают совсем иной, одним им понятный и далеко не энциклопедический смысл.

Например, 14 октября 2011 года во время состоявшегося в центре Киеваторжественного митинга, посвященного празднованию Покровы Пресвятой Богородицы и 69-летия со дня образования ОУН-УПА, этот же Мирошниченко назвал переименование улицы Мира в улицу имени батальйона «Нахтигаль» в одном из галицких сёл «восстановлением исторической справедливости».







Что из этого вышло, мы уже знаем.

Куда более интересным представляется данное Мирошниченко (читай: ВО «Свобода») обещание отстранить от власти одно из видных лидеров демократов из ВО «Батьківщина» только на том основании, что в молодости он состоял в рядах Комитета советской молодёжи. Все заслуги Томенко, начиная с 1991 года, видимо, идут не в счёт.

При этом на руководящие должности в партийной системе самих «социал-националистов», как в один голос именуют самих себя «свободовцы», стали брать людей с очень своебразной биографией. Там ни то что юношеское участие в комсомоле, там организованная преступная деятельность во всю процветает и такие якобы не совместимые с партийной программой ВО «Свобода» вещи как многолетнее использование административного ресурса для содействия интересам Московского Патриарха. И не где-нибудь во Львове, а в Шевченковском районе города Киева.

Поскольку Мирошниченко о «подвигах» своего непосредственного партийного коллеги, занимающего такую же что и он должность, но только в Киевской области, не напишет, придётся сделать это за него и познакомить читателей с небезинтересным депутатом Киевского областного совета, директором частного предприятия «Институт стратегического развития системы здравоохранения Украины», руководителем медицинского комплекса ЗАО «Сирец» по вул. Максима Берлинського, 23/8 Ханенко Святославом Михайловичем (моб.тел.: 067-409-58-80).

Главврач Майдана

С династией прославленного укранского мецената и сахарозаводчика кон. XIX – нач. ХХ вв. Богдана Ханенко руководитель «свободовцев» на Киевщине не имеет ничего общего. Однофамильцы и не боглее того. Зато он всегда был близок к другому влиятельному семейству – Виктора Ющенко и Катерины Чумаченко. Близким настолько, что в дни Оранжевой революции 2004 года возглавлял Медицинскую службу Комитета национального спасения (КНС) во время всеукранских массовых акций протеста против фальсификаций результатов президентских выборов.

В знак благодарности Ющенко назначает Ханенко первым заместителем министра здравоохранения Украины (март-октябрь 2005 г.).

После снятия с должности затаил обиду на партию «Наша Украина», ряды которой покинул 16 октября 20007 года. Секретариат президента обещал предприимчивому Ханенко место в переизбранной Верховной Раде, но своих обязательств не выполнил.

Дело дошло до того, что депутат Шевченковского районного совета г. Киева III,  IV. V созывов Ханенко складывает полномочия депутата райсовета.

«В местных органах власти, - пафосно заявил экс-первый замминистра. - процветает карьеризм, политический бизнес, коррупция. Нет и намёка на народовластие».

Можно подумать «народовластие» есть в нынешнем составе Киевсовета, полностью подчинённым «варягам» Фирташа из Закарпатья и Крыма, или Ханенко способен переломить ситуацию в нём при помощи своих аж 5 (!) депутатов-«свободовцев». Другое дело, если там лучшие условия для «политического бизнеса».

По сравнению с Шевченковским районом столичная область и в правду намного привлекательнее.

1 апреля 2008 года Ханенко получил членский билет ВО «Свобода».

2 сентября 2008 года сменил Андрея Мохника во главе Киевской областной партийной организации ВО «Свобода».

Московский Патриархат для Шевченковского района

Почему после Шевченского района экс—первый заммистра идёт на Киевскую область? Не сильно ли много чести как для политиического «перебежчика» и ещё никак себя не зарекомендовавшего члена партии, до сих отказывающегося представлять интересы ВО «Свобода» в общеукраинских СМИ, а также принимать какое-лшибо участие в массовых акциях протеста?

Ответы нужно искать не в скромном социал-националистическом настаящем Ханенко, а в его богатом комсомольском прошлом. Он вполне заслуженно считается креатурой «няни» экс-президента Веры Ульянченко (партиный псевдоним «баба Вера»), до сих пор сохраняющей серьёзное как политическое, так и экономическое влияние на столичный регион.

Эта она, Вера Ивановна, в своё время подтянула на комсомольскую работу никому не известного простого анестизиолога. Это она вместе с Иваном Плющем сначала дала ему в Шевченковском районе «рулить» комсомолом, а потом и всей системой здравоохранения.

Окончив фельдшерское отделении Ровенского медицинского училища 19-летний комсомолец Ханенко приехал в Киев. С 1974 по 1981 год учился на лечебном факультете Киевского государственного медицинского института им. Академика Богомольца по специальности «анестизиолог-реаниматор».

В 2002-2005 гг. работал заведующим отделом первой медико-санитарной помощи информационно-аналитического центра медицинской статистики Главного управления охраны здоровья Киева.

Ханенко нельзя считать безидейным. Говоря о своём выходе из «Нашей Украины», он заявлял о своих «морально-этических и иделогических соображениях».

Если этот преуспевающий бизнесмен от медицины (или медик от бизнеса, как Вам угодно) всё делает столь осознанно и ответственно со своей стороны, то как он тогда объяснил в ВО «Свобода» регулярную и многолетнюю поддержку массовому возведению культовых сооружений Украинской православной церкви Московского Патриархата (УПЦ-МП) на территории Шевченковского района? Строительные работы нередко велись с нарушениями действующих разрешительных норм и процедур согласования.

Или он делал это неискренно, а для «годится», с целью получения поддержки от избирателей в религиозных общинах Московского Патриархата? Где начинается и где заканчивается «комсомол” в широком понимании этого слова новоявленного лидераВО «Свобода» на Киевщене, который по его собственному утверждению якобы терпеть не может «политический бизнес»?

Почему настоятель Стретенской часовни, главный каппелан УНА-УНСО, протоиерей о. Сергей Ткачук (УПЦ-КП) [info]stkachuk называет Ханенко «рейдером»?

Именно Ткачук, неоднократно и совершенно безуспешно просивший у этого депутата Шевченковского райсовета помощи в восстановлении часовни, в своё время поднял вопрос о всестороннем личном содействии Ханенко многочисленным застройкам «москвичей».

По данным Ткачука, депутат Ханенко лично помог появится на территории Шевченковского района 7 храмам, 1 монастырю (мужскому) и 1 часовне Московского Патриархата:

Храм митрополита Петра Могилы



Храм святых мучениц Веры, Надежды



Храм в честь Рождества Христового (на Сырце)



Храм во имя Святого Феодора Освященного



Рождества Пресвятой Богородицы (Десятинный) мужской монастырь



Храм равноапостольного князя Владимира



Храм святой равноапостольной Марии Магдалины



Храм Почаевской иконы Божьей Матери



Часовня новомучеников и исповедников (Лукьяновское кладбище)

«Это всё в Шевченковском районе в компитенции Ханенко, когда он был при ВЛАСТИ! Украинской церкви он не помогал, а кацпане? Как видите! Хороший СВОБОДОВЕЦ! Можно орден давать от УПЦ КП....», - резюмирует о. Сергей Ткачук.

UAINFO




Статус щастя
777
sindikat777
Originally posted by vintovkin at Статус щастя
Originally posted by d_korchinskiy at Статус щастя


АНАРХІЯ - МАТИ ПОРЯДКУ І БАБУСЯ БРАТСТВА !
Шановний(а) друже (подруго), перепость у себе цей пост і буде тобі щастя!
Одна жінка хворіла на рак передміхурової залози, її вигнали з роботи, її чоловік зв"язався з крішнаїтами та пропив з ними квартиру, а дочка записалася до Батьквщини.
Але ця жінка вже будучи присмерті перепостила цей пост і виявилося, що діагноз був хибним (то бу...
ла нежить), її взяли на роботу до БТІ, чоловік розірвав з крішнаїтами й став правильним дзен-будистом, зліпив пред"яву й забрав квартиру назад, а дочка перекинулася до Партії Регіонів й нині служить секретаркою в кабміні ( їй навіть довіряють їздити за обналічкою).
А один чоловік ( співвласник групи " Приват " ) не перепостив цей ПОСТ ЩАСТЯ й навіть видалив з френдів тих хто перепостив й тепер жебракує на львівському ЖД вокзалі і йому ніхто не подає бо він розмовляє державною мовою з одеським акцентом.


За проханням братів з ерефії викладаю російський переклад попереднього посту.

АНАРХИЯ - МАТЬ ПОРЯДКА И БАБУШКА БРАТСТВА!

Дорогой(я) друг (подруга), перепости у себя этот пост и будет тебе счастье!
Одна женщина болела раком предстательной железы, ее выгнали с работы, ее муж связался с кришнаитами и пропил с ними квартиру, а дочь записалась в Другую Россию.
Но эта женщина уже будучи присмерти перепостила этот пост и оказалось, что диагноз был ошибочным (то был насморк), ее взяли на работу в БТИ, муж разорвал с кришнаитами и стал правильным дзен-будистом, слепил предъяву и забрал квартиру назад, а дочь перекинулась к «Нашим» и ныне служит секретаршей в администрации президента (ей даже доверяют ездить за обналичкой).
А один мужчина (акционер Газпрома) не перепостил этот ПОСТ СЧАСТЬЯ и даже расфрендил тех, кто перепостил, и теперь попрошайничает на вокзале в Нальчике и ему никто не подает так как он не понимает по-вайнахски.
323403_255355574545095_1574157441_o


Отлучат ли Патриарха Кирилла от Церкви
777
sindikat777
Originally posted by anshakov at Отлучат ли Патриарха Кирилла от Церкви

Изучил на досуге Правила Вселенских соборов Православной церквиЭто те, которые, в частности, были положены в основу обвинений Pussy Riot. И пришел к выводу, что есть как минимум шесть оснований для извержения из сана и отлучения от Церкви Патриарха Московского и всея Руси Кирилла (Гундяева).

На основании Положения о церковном суде РПЦ МП состряпал и сегодня подал нижеследующие заявление. Еще не знаю, что получится из данной затеи с обращением в церковный суд, но отвечать Архиереям на неудобные вопросы придется. Выслушаю доводы апологетов Патриарха Кирилла, что сожительство – это не сожительство, а просто так, трапезы в храме с обильными возлияниями – это не трапезы, часы за 30 тыс. евро – это не роскошь, а 22 года равно 25-ти. 
Предвкушаю, будет интересно. 

Священному синоду Русской православной церкви

Московского патриархата

Архиерейскому Собору Русской православной церкви

Московского патриархата

от православного мирянина Аншакова Михаила Геннадьевича

ЗАЯВЛЕНИЕ

о догматических и канонических отступлениях в деятельности

Патриарха Московского и всея Руси Кирилла (Гундяева)

      Согласно ст. 31 Положения о церковном суде Русской Православной Церкви (Московского Патриархата) Архиерейский Собор рассматривает в качестве церковного суда первой и последней инстанции  дела по догматическим и каноническим отступлениям в деятельности Патриарха Московского и всея Руси.

     По моему мнению, Патриарх Московский и всея Руси Кирилла (Гундяев) допустил следующие церковные правонарушения:

1. Виновен в лихоимстве (нарушение правила 10 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора)).

Правило 10 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) гласит:

«Епископ, или пресвитер, или диакон, взимающий лихвы, или так именуемыя сотыя, или да престанет, или да будет извержен».

(Ап. 44; I Всел. 17; VII Всел. 19; Лаод. 4; Карф. 5, 16; Василия Вел. 2, 14; Григория Неокес. 3; Григория Нисск. 6).

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

http://www.holytrinitymission.org/books/russian/canons_vselen_soborov_nikodim_milosh.htm

«В толкованиях 44-го Ап. и 17-го правила I Всел. Собора мы имели случай говорить о лихоимстве, которое случайно может позволить себе то или другое священное лицо. Настоящее трулльское правило повторяет упомянутые правила и предписывает извержение из чина всякого, кто занимается лихоимством. Предписание это повторяется и теми другими правилами».

Лихоимство – вид греха. По определению святителя Филарета Московского:

«когда под видом некоторого права, а на самом деле с нарушением справедливости и человеколюбия, обращают в свою пользу чужую собственность или чужой труд, или даже самые бедствия ближних».

«Толковый молитвослов», Благовестник, (г. Коломна), №3, 2007.

Из сообщений в СМИ, а также из документов опубликованных на сайте Замоскворецкого районного суда города Москвы и Московского городского суда известно, что Замоскворецкий районный суд 01.11.2011 принял решение о выплате компенсации в размере более 19 миллионов рублей в качестве возмещения ущерба имуществу в квартире Патриарха Московский и всея Руси Кирилла (Гундяева В.М), пострадавшему от воздействия пыли.

В основу решения положено заключение Института общей и неорганической химии имени Н.С. Курнакова РАН, согласно которому  в квартире были "выявлены соединения, потенциально опасные для здоровья", в частности, "компоненты смесей и красок CaCO3 (известняк), CaSO42H20 (гипс), SiO2 (диоксид кремния). Данные соединения в заключении названы нанопылью «которые при возможном длительном контакте с человеком могут оказывать негативное воздействие на здоровье человека, вызывая заболевания, в том числе и онкологические». Причем ответчик по делу Юрий Леонидович Шевченко, рукоположеный в сан священника в Украинской православной церкви, находился во время судебного процесса в больнице и не мог принимать участие в процессе.

Такие компоненты как CaCO3 (известняк), CaSO42H20 (гипс), SiO2 (диоксид кремния) являются широко распространенными природными соединениями, встречающимися повсеместно в быту и никакого существенного вреда имуществу Патриарха Московский и всея Руси Кирилла (Гундяева В.М) нанести не могли. Совершенно очевидно, что вместо того, чтобы провести уборку в квартире от пыли, в том числе с помощью специалистов по клинингу, и потом выставить счет за эти услуги соседу, было изготовлено заведомо ложное экспертное заключение с целью завладения имуществом Ю.Л. Шевченко, находящегося в беспомощном состоянии. Также очевидно, что Замоскворецкий районный суд города Москвы при вынесении решения руководствовался, прежде всего, не законом, а принимал во внимание личность Патриарха Московский и всея Руси Кирилла, имеющего возможность влиять на судебные органы ввиду занимаемого им положения, и близость к руководству РФ.

Завладев таким образом имуществом Ю.Л. Шевченко, Патриарх Московский и всея Руси Кирилл совершил грех лихоимства и должен быть согласно правилу 10 Четвертого Вселенского Собора, Халкидонского извержен из сана.

2. Виновен в торговле в доме Божьем (нарушение правила 76 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора).

Правило 76 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) гласит:

«Никто не должен внутри священных оград корчемницу, или различныя снеди поставляти, или иныя купли производити, сохраняя благоговение к церквам. Ибо Спаситель наш и Бог житием своим во плоти поучая нас, повелел не творити дому Отца Своего домом купли. Он и пеняжникам рассыпал пенязи, и изгнал творящих святой храм мирским местом (Иоан. 2:15-16). Посему аще кто будет обличен в реченном преступлении: да будет отлучен».

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

 «Цель этого правила — сохранить святой храм и все вокруг храма от профанации, в частности же от корчемничества и торговли, согласно учению Христа, что дома Отца Его не должно делать домом торговли (Ин. 2:16), так как это — дом молитвы (Мф. 21:18). Правило это не говорит только о храме и о лицах, занимающихся предосудительными делами в храме, так как это само по себе воспрещено, а говорит о священных оградах (ένδον των ιερών περιβο'λων, intra sanctos ambitus), в которых тоже воспрещаются подобные деяния, так как, по словам Вальсамона в толковании этого правила, никому и никогда не придет на ум заводить в храме корчму или иную какую-либо торговлю. Α священные ограды составляет, по словам Зонары в толковании этого правила, все, что окружает св. храмы (αί των θείων ναών ά'πασαι περιοχαί, omnia sanctorum templorum septa), И на первом месте пространство перед храмом с западной стороны, называемое προπύλαιον или προαύλιον (паперть, atrium), где, главным образом, эти корчемные и торговые дела и велись. Сюда принадлежат и кладбища около храма, называемые тоже священными оградами, где также должно быть строго воспрещено ведение помянутых дел».

Общеизвестно, что в настоящее время торговля в храмах Русской Православной Церкви, как в здании самого храма, так и вне его, но в пределах церковной ограды, получила повсеместное распространение. Торговля осуществляется как предметами религиозного назначения, так и сувенирами для туристов, ювелирными украшениями, а также иногда продуктами питания (снедью) – выпечкой, медом, вином и т.п. Самым ярким таким примером может служить торговля в храме Христа Спасителя, фактически являющегося бизнес-центром. На территории  храма расположены две церковные лавки, находящиеся в ведении Подворья Патриарха Московский и всея Руси, где ведется торговля сувенирами для туристов, ювелирными украшениями, товарами народного потребления.

Несомненно Патриарх Московский и всея Руси Кирилл несет персональную ответственность за торговую деятельность в храме Христа Спасителя и в других приходах и должен быть согласно правилу 76 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) отлучен от Церкви. Объяснения, что это не торговля, а безвозмездное взаимное одаривание по рекомендованной цене, не может быть принято всерьез ввиду его несостоятельности.

3. Виновен в участии в трапезах братолюбия (агапах) в доме Божьем (нарушение правила 74 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора).

Правило 74 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) гласит:

«Не должно в местах, посвященных Господу, или в церквах совершати так называемыя трапезы братолюбия, и внутри храма ясти, и ложе постилати. Сие же творити дерзающие, или да престанут, или да будут отлучены».

(Гангр. 11; Лаод. 28; Карф. 42).

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

«Об агапах (άγάπαι, трапезы братолюбия, вечери любви) мы говорим в толковании 28-го правила Лаодикийского Собора, которое только повторяют отцы Трулльского Собора. Устраиванье агап в церквах воспрещено было уже в первой половине IV века. Однако, как видно, они имели место еще и в VII веке, во времена Трулльского Собора, так что этот собор вынужден был повторить старое предписание об агапах, с присовокуплением угрозы отлучения для всех, осмелившихся поступить вопреки правилу».

В храме Христа Спасителя находится и функционирует трапезная и другие помещения, где проводятся церковные собрания, сопровождающиеся приемом пищи. Патриарх Московский и всея Руси Кирилл неоднократно и публично посещал трапезную и другие специально предназначенные для проведения собраний и трапезы помещения и участвовал в различных мероприятий в храме, связанных с приемом пищи и должен быть согласно правилу 74 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) отлучен от Церкви.

4. Виновен в стремлении к роскоши и украшению тела чуждых священнического чина и состояния (нарушение правила 96 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) и нарушение правила 16 Седьмого Вселенского Собора, Никейского).

Правило 96 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) гласит:

«Во Христа крещением облекшиеся, дали обет подражати во плоти житию его. Того ради власы на главе, ко вреду зрящих, искусственными плетениями располагающих и убирающих, и таким образом неутвержденные души прельщающих, отечески врачуем приличною епитимиею, руководствуя их аки детей, и научая целомудренно жити, да, оставив прелесть и суету плоти, к негиблющей и блаженной жизни ум непрестанно направляют, и чистое со страхом пребывание имеют, и очищением жития, елико можно, к Богу приближаются, и внутренняго паче, нежели внешняго человека украшают добродетелями и благими и непорочными нравами: и да не носят в себе никакого останка порочности, происшедшия от сопротивника. Аще же кто вопреки сему правилу поступит: да будет отлучен».

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

«Трулльский Собор в этом правиле обращает внимание на внешнюю жизнь христиан, и в виду того, что чрез крещение они стали последователями Христа и этим обещались, по плоти, уподобляться Ему, правило предписывает, под угрозой отлучения, чтобы все христиане избегали всякой суеты и внешних украшений и старались, чрез смиренную жизнь и примерное поведение, елико возможно, приблизиться к Богу».

Правило 16 Седьмого Вселенского Собора, Никейского гласит:

«Всякая роскошь и украшение тела чужды священническаго чина и состояния. Сего ради епископы, или клирики, украшающие себя светлыми и пышными одеждами, да исправляются. Аще же в том пребудут, подвергати их епитимии: такожде и употребляющих благовонныя масти. Поелику же корень горести, выспрь прозябаяй (Евр. 12:15), ересь христианохульников соделалась нечистым пятном для кафолическия церкви и приявшие оную не токмо иконными изображениями возгнушалися, но и всякое благоговение отвергли, ненавидя людей честно и благоговейно живущих, и исполнилось в них написанное: мерзость грешником благочестие (Сир. 1:25): то аще обрящутся некие, посмеивающиеся носящим простое и скромное одеяние, епитимией да исправляются. Понеже, от древних времен, всякий священный муж довольствовался нероскошным и скромным одеянием: ибо все, что не для потребности, но для убранства приемлется, подлежит обвинению в суетности, якоже глаголет Василий Великий. Но и разноцветныя из шелковых тканей одежды не были носимы, и на края одежд не налагалися воскрилия инаго цвета: ибо слышали от Богогласнаго языка, яко в мягкия одежды одевающиеся в домех царских суть» (Мф. 11:8).

(Трул. 27, Гангр. 21).

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

«Так как это противно каноническим предписаниям и общему духу христианского благочестия, то отцы этого собора изясняют в этом правиле, как всякая роскошь и украшение тела противны священническому чину, как с древнейших времен жизни церкви священники всегда довольствовались простым и скромным одеянием, помня слова Василия Великого, который говорит, что все, что не для потребности, но для убранства приемлется, подлежит обвинению в суетности. Потому отцы собора постановляют подвергать каноническому наказанию всех тех, кто не послушает предписания этого правила, но будет во зле упорствовать. На основании этого правила патриарх Тарасий, председатель собора, издал для константинопольского клира предписание, как должен всякий одеваться.

Предписание этого правила многим не нравилось, особенно духовным лицам, которые жили по городам, и не всегда строго ему следовали, так что в XII веке Вальсамон счел нужным обратить на это внимание в своем толковании данного правила. Некоторые, коим приятно было украшаться светлыми и роскошными одеждами, говорили, что правило это установлено по причине бывшей в те времена распущенности, но что предписания его не приложимы ныне (в XII веке), когда, по благодати Божией, господствует в церкви всякое благоустроение и благоговение, и когда клирики, хотя и носят светлые одежды, но только в честь Богу. Но Вальсамон на это замечает что «рассуждающие так говорят не хорошо (μή καλώς), ибо это правило всеобщее (καθολικός γάρ έστιν о κανών) и предписания его должны иметь силу и действие во веки веков (είς αίώνας αίώνων); и те, которые живут вопреки ему, справедливо должны подвергнуться епитимиям, если не исправятся»».


Как известно из многочисленных публикаций в СМИ, Патриарх Московский и всея Руси Кирилл носит часы фирмы Breguet стоимостью около 30 тысяч евро. Кроме того, ведет роскошный образ жизни – перемещается на престижных марках автомобилей с охраной, имеет в распоряжении резиденции с дорогой обстановкой. Совершенно очевидно, что подобная  роскошь и украшение тела чужды священнического чина и состояния. В связи с чем на основании правила 96 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) и правила 16 Седьмого Вселенского Собора, Никейского Патриарх Московский и всея Руси Кирилл должен быть отлучен от Церкви.

5. Виновен в сожительстве в доме с женщиной, не являющейся матерью, сестрой или теткой (нарушение правила  3 Святого Первого Вселенского Собора, Никейского и нарушение правила 5 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора).

Правило 3 Первого Вселенского Собора, Никейского гласит:

«Великий собор без изъятия положил, чтобы ни епископу, ни пресвитеру, ни диакону, и вообще никому из находящихся в клире, не было позволено иметь сожительствующую в доме жену, разве матерь, или сестру, или тетку, или те токмо лица, которые чужды всякаго подозрения».

(русский перевод: Великий Собор без изъятия положил, чтобы ни епископу, ни пресвитеру, ни диакону, и вообще никому из находящихся в клире, не было позволено в доме иметь сожительствующую женщину — разве матерь, сестру, тетку или только такое лицо, которое чуждо всякого подозрения.)

(Трул. 5, 12, 13; VII Всел. 18, 22; Карф. 4; Василия Вел. 88).

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

«Григорий Назианзин, упоминая об άγαπηταί, которых держали у себя некоторые неженатые священники, и даже в уединенных местах монахи, называет это дьявольской хитростью; а так как такое имя (άγαπητή, любезная, dilecta) апоситол Павел дал жене Филимона (ст. 2), то Григорий Назианзин замечает, что теперь самым почтенным именем называют гнуснейшую вещь. Блаженный Иероним пишет об этих, будто бы духовных, сестрах неженатых священников, с отличающей его всегда силою слова, называя "моровою язвою" появление в церквах "возлюбленных."

Подразумевая под "сожительствующими" (συνεισάκτους) с духовными лицами женщинами именно таковых женщин, данное Никейское правило строго воспрещает всем духовным лицам держать их у себя в доме. Это предписание Никейского Собора касается, как мы видим, неженатых духовных лиц или вдовцов, и очевидно всех тех, которые могли бы подпасть под подозрение, как могущие иметь плотские сношения с женщинами. Тем не менее, это предписание имело полную силу и для тех духовных лиц, которые в этом отношении были чужды всякого подозрения».

Правило 5 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора гласит:

«Никто из священнаго чина, который не имеет при себе живущих лиц безподозрительных, означенных в правиле, да не возмет к себе женщины, или рабыни, сохраняя себя чрез сие от нарекания. Аще же кто определенное нами преступит: да будет извержен. Сиe же самое да соблюдают и скопцы, предохраняя себя от порицания. Α преступающие cиe, аще будут из клира, да будут извержены, аще же мирские, да будут отлучены».

(Ап. 26; I Всел. 3; Трул. 12, 13; VII Всел. 18, 22; Анкир. 19; Карф. 3, 4).

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

«Правило, на которое ссылается это трулльское правило, есть 3-е правило I Всел. Собора. Женщина или служанка (γονή ή θεραπαινίς, mulier vel ancilla), о которых упоминает это правило, это те же самые συνείσακτοι (сожительствующие женщины), о которых говорит и 3-е никейское правило, угрожая извержением из сана каждому священному лицу, которое осмелится держать таковых в своем доме; и наоборот, разрешает, конечно, держать мать, сестру, тетку и еще таковых из женщин, которые свободны от всякого подозрения. Подробнее об этом в нашем толковании упомянутого никейского правила.

Подобное постановление имеется в этом правиле и о евнухах, о которых мы упоминали в толкованиях 21-24 Апостольских правил».

Из сообщений в СМИ, а также из документов, опубликованных на сайте Замоскворецкого районного суда города Москвы и Московского городского суда известно, что в квартире Патриарха Московский и всея Руси Кирилла в Доме на набережной (ул. Серафимовича, д. 2) проживает гражданка Леонова Лидия Михайловна, которая выступала истцом, зарегистрирована по данному адресу и ведет совместное с Патриархом хозяйство. Леонова Лидия Михайловна не является Патриарху Московскому и всея Руси Кириллу близкой родственницей – матерью, сестрой или теткой, следовательно, не может быть свободна от подозрений в сожительстве с ним. На основании правила 3 Святого Первого Вселенского Собора, Никейского и правила 5 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) Патриарх Московский и всея Руси Кирилл должен быть извержен из сана.

6. Виновен в том, что принял сан раньше установленного минимального возраста (нарушение правила  14 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора).

Правило 14 Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) гласит:

«Правило святых и богоносных отец наших да соблюдается и в сем: дабы во пресвитера прежде тридесяти лет не рукополагать, аще бы человек и весьма достоин был, но отлагати до уреченных лет. Ибо Господь Иисус Христос в тридесятое лето крестился, и начал учити. Подобно и диакон прежде двадесяти пяти лет, и диаконисса прежде четыредесяти лет да не поставляется».

(IV Всел. 15; Трул. 15; Неокес. 11).

В толкованиях Епископа Никодима (Милоша) приводится следующая трактовка данного правила:

«Оба эти (14 и 15) правила Трулльского Собора говорят об одном и том же предмете, т.е. О возрасте, который должны иметь подлежащие лица, чтобы быть поставленными на священную службу церкви. В первом (14) правиле повторяется слово в слово и подтверждается 11-е правило Неокесарийского Собора касательно возраста, который должно иметь подлежащее лицо, чтобы быть рукоположенным во пресвитера. Эти два трулльских правила предписывают возраст для диакона, иподиакона и диакониссы, причем для диакона требуется 25 лет, для иподиакона 20 и для диакониссы 40 лет; а кто будет поставлен раньше установленного возраста, отцы угрожают тому извержением.

В одной из своих новелл Юстиниан предписывает, что никто не может быть избран во епископа, если не имеет, по крайней мере, 35 лет от роду. Однако, другой новеллой требуется от кандидата во епископа 30-летний возраст. На этом потом и остановились; однако, практика последующих веков показывает, что 30-летний возраст считался самым молодым, так как епископы редко были поставляемы в этом возрасте, — по обыкновению поставлялись во епископы лица в более зрелом возрасте. Для диакона правило (14) трулльское назначает 25-летний возраст».

Из официальной биографии Патриарха Московского и всея Руси Кирилла следует, что родился 20 ноября 1946. 3 апреля 1969 года митрополитом Ленинградским и Новгородским Никодимом (Ротовым) был пострижен в монашество с наречением имени Кирилл. 7 апреля им же рукоположен во иеродиакона, 1 июня того же года — во иеромонаха. 12 сентября 1971 года возведен в сан архимандрита. http://www.patriarchia.ru/db/text/547091.html Таким образом, рукоположен во иеродиакона будущий Патриарх Московский и всея Руси Кирилл в 22 года, а в сан архимандрита возведен в 24 года, тогда как правила  Шестого Вселенского Собора, Трулльскаго (иначе Пято-Шестого Собора) предполагают минимальный возраст в 25 лет.

       Согласно п. 4 Главы 3  Устава Русской Православной Церкви в обязанности Архиерейского Собора входит:

а) хранение чистоты и неповрежденности православного вероучения и норм христианской нравственности.

      Согласно п. 2 Главы 3  Устава Русской Православной Церкви Московского патриархата Архиерейский Собор созывается Патриархом Московским и всея Руси (Местоблюстителем) и Священным Синодом не реже одного раза в четыре года и в преддверии Поместного Собора, а также в исключительных случаях.

      Допущенные многочисленные догматические и канонические отступления в деятельности Патриарха Московского и всея Руси Кирилла (Гундяева) являются случаем исключительным и  основанием для созыва Священным Синодом Архиерейского Собора для рассмотрения данного заявления. 

     

На основании вышеизложенного

прошу:

  1. Священный синод Русской православной церкви Московского патриархата принять решение о созыве Архиерейского Собора для рассмотрения настоящего заявления о догматических и канонических отступлениях в деятельности Патриарха Московского и всея Руси Кирилла (Гундяева).
  2. Архиерейский Собор Русской православной церкви Московского патриархата принять решение о каноническом прещении (наказании) в виде извержения из сана и отлучения от Церкви Патриарха Московского и всея Руси Кирилла (Гундяева).

С уважением,

Аншаков М.Г.

Теги: ,

Інший Погляд
777
sindikat777
Originally posted by d_korchinskiy at Інший Погляд

(без теми)
777
sindikat777
Де живе Бог?

Голгофа - це не зубна паста, а Содом і Гоморра - не подружжя. Ной - це не просто ім'я сина Бориса Беккера, а Іов - не тільки назва роману Йозефа Рота. Крім того, Великдень - це не свято, пов'язане з весіллям Ісуса Христа, а святковий день Трійці не має відношення до його Воскресіння.

Багато жителів так званого християнського Заходу в цих питаннях навряд чи почуваються особливо впевнено. "Я не дуже добре знаю історію" (Don't know much about history) співали Саймон і Гарфанкел в 1978 році в пісні, в якій проголошувався чудовий світ любові, а також оспівувалося незнання історії, біології, алгебри і взагалі всіх інших шкільних предметів. Але там нічого не було сказано про незнання релігії. Однак, відсутність знань у цій області вже давно можна приєднати до загального списку.

Що пов'язує вас з Великоднем, днем Трійці, Різдвом? Подібного роду питання люблять через певні проміжки часу задавати інститути з вивчення громадської думки, і все частіше вони отримують таку відповідь: "Поняття не маю. Вихідні дні, подовжений кінець тижня, сімейне свято, ігри з онуками, гарна їжа..." Деякі смутно пригадують: "Свято для християн". Або: "Щось, пов'язане з церквою". Після цього вони переносять Воскресіння на Велику п'ятницю, а днем народження Господа вважають Великодню неділю. Сьогодні в Німеччині 39% дітей у віці від 6 до 12 років навіть не знають, чому святкується Різдво. "Тому що зима і приїжджає бабуся", - відповідають діти, і після цього важко очікувати від них пояснення того, що значить древо пізнання http://www.bratstvo.info/ua/analitika/4535-de-zhive-bog




Початковий курс християнського фундаменталізму
777
sindikat777
Originally posted by vintovkin at Початковий курс християнського фундаменталізму

Четвер, 6 вересня, 19:00. Київ, бульвар Шевченка 48-б/17, тел. для довідок 093 450 81 60


Ілюзії
777
sindikat777
Originally posted by d_korchinskiy at Ілюзії
Мої безпосередні попередники – Мойсей, Єзекіїль, св. Павло, Франциск, Чемберлен, Шпенглер і Шухевич – провіщали перед глухими, а мені доводиться – перед простими. Їхня авдиторія не бажала нічого знати, а моя – вважає, що і без мене знає все краще за всіх.

Св. Іван гадав, що всього спасеться 144000. Він погарячкував. Але якщо це правда, то 143000 з них – це люди до 1939 року народження. Перед останніми днями антихристу не доведеться нікого обдурювати. Він цілком відповідатиме тим уявленням, які більшість "християн" мають за Христа.

Цілком усвідомлюючи марність просвітництва, наважуся зробити кілька зауважень щодо деяких найпопулярніших ілюзій нинішнього політичного сезону.

Ілюзія 1. Нібито Янукович, Азаров, Литвин та інші національні лідери погані.

Читати ДАЛІ>>>


Інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком, політв’язнем, кандидатом у народні депутати
777
sindikat777
Originally posted by d_korchinskiy at Інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком, політв’язнем, кандидатом у народні депутати
"Я не знаю, які у Вас є засоби впливу на в'язнів під слідством. Та навіть коли б, припустимо, якимись невідомими способами вам пощастило зламати мене і я виказав би Вам на себе й на інших оцю фантасмагорію, і коли б ви не тільки дарували мені моє "мерзенне", як ви кажете, життя, а навіть випустили на волю, то я повісився б на першому ж сучку. Тому що таким людям як я, можна жити з переламаним хребтом, але з переламаним моральним хребтом я жити не зміг би. На це ви зважте" (Борис Антоненко-Давидович).

В епіграфі до цього інтерв’ю ми навели цитату політв’язня 30-х років. З тих часів пройшло майже 80 років, але з сумом констатуємо, що новітні репресії за своїм цинізмом та антилюдськістю нагадують нам часи, які, здавалося, ніколи не повернуться. Тим більше – на 22-у році Незалежності нашої держави.

Тим не менше, сьогодні в Україні кількість політичних в’язнів стрімко зростає. Надуманість звинувачень і жорстокість покарань вражає....

ВЕСЬ ТЕКСТ>>>

(без теми)
777
sindikat777
Дмитро Корчинський

З кожним роком Москва нагромаджує дедалі більше якоїсь неймовірної космічної брехні за російсько - грузинську війну, яка вітбулася лише 4 роки тому. Ми все це бачили впритул, а вже враження, що то троянці боролися з філістимлянами.
Уявляєте, який фейк вся їхня історія "велікой отєчєствєнной " ? - жодному їхньому слову не можна вірити.

9may-every-day

?

Log in