Господь є Дух, а де Дух Господній, там і Воля

Nаціонал-Анархізм - Третій Шлях - Четвертий вимір


Previous Entry Share Next Entry
Постмодернізм і суверенітет Більше
777
sindikat777
article_18973Дмитро Корчинський


Юля виходить, а Марков заходить. Було б стильно, якби вона залишила йому в камері свою чашку, свою сукню, свою косу. Якби вона залишила йому й своє прізвище, великий відсоток електорату вважав би, що все лишається, як було. Маркову варто здійснити камінґ-аут (оголосити за зміну статі), тоді він зможе розраховувати на підтримку Євросоюзу. З чого все починалося. У 2007 році свободівці зібралися мляво попротестувати проти тодішнього мера Одеси Гурвіца. Ворог Гурвіца Марков зі своїми охоронцями нападає на них й добряче лупцює, декого калічить. Свободівці, які носять на прапорах імена народних месників – Бандери й Шухевича –не захотіли помститися за своїх людей, тоді за них це намагається зробити їхній противник Гурвіц, у кабінеті якого висить портрет Сахарова. Він закликає своїх помаранчевих друзів – головного міліціонера Луценка та головного президента Ющенка – застосувати закон. Але помаранчеві друзі Гурвіца кришують його ворога Маркова. Нині Луценко розповідає, що покарати Маркова йому перешкодив саботаж прокуратури. Це дурня. Прокуратура саботувала, бо Марков дав грошей. Що заважало Луценку змовитися з СБУ й зловити прокурорських на хабарі? Зрештою, що перешкодило заплатити прокурорським більше,ніж заплатив Марков? Окрім того, прокуратура посилалася на недопрацьовки міліції. Марков приплачував й одеським мєнтам. Луценко не міг не знати цього. Що завадило йому перетрусити одеську міліцію? Я здогадуюся що. А ви? Помаранчеві патріоти у владі зробили все можливе, щоб Марков багатішав, у співпраці з генеральним консулом РФ в Одесі комфортно провадив свою антиукраїнську діяльність, розвивав найбільший на півдні злобний антиукраїнський телеканал із незаконно отриманою ліцензією на мовлення. Перспективна політична партія "Свобода" ні до, ні після побиття не намагалася боротися з Марковим, вона боролася з Гурвіцем, який поприбирав з Одеси всю комуністичну символіку й топоніміку, назвав одну з вулиць іменем Шухевича, позалучав до міськвиконкому націоналістів. Чорні часи для багатьох промосковських шавок настали нині, коли до влади на промосковських гаслах прийшов антинародний режим. Він згадав і стару справу 2007 року."Міцні господарники" антиєвропейського спрямування завалили господарство, проте, інтегрують нас до Європи. Регіонали починають проявляти витонченість. Заарештувати Маркова за напад на опозицію – це дотепно! Коли влада розправляється зі своїми ворогами в ім'я захисту прав своїх противників – вона практикує справжню європейську політику. Коли почалася доба постмодерну, настав час України. Бо українці не ходять прямими шляхами. В їхніх серцях діалектика, в очах – містика, а в мізках – морок. Москва примітивна, Брюссель раціональний. Саме тому вони нас не розуміють. До справи Юлі вони мали б підходити, як до проблеми Косово. Нещодавно ми конферували на цю тему з видатним знавцем міжнародного права Артеменком, й дійшли висновку, що право таки розвивається. З дев'ятнадцятого століття визнана й досі існує держава без території – Орден госпітальєрів, суб'єкт міжнародного права. Згодом у ряді випадків визнавалися громадяни без держави, певні категорії людей із міжнародними паспортами. Їх видавала Ліга Націй, а після війни – ООН. Безліч суб'єктів міжнародного права стали такими поза логікою та здоровим глуздом, для прикладу, Кувейт, Тайвань, більшість африканських держав, та зрештою Румунія й Косово. Якщо для набуття суверенітету та статусу суб'єкту міжнародного права достатньо лише зацікавлення лідерів світової спільноти й можна обійтися без території, без громадян й без здорового глузду, то чому досі таким сувереном не визнано Юлю Тимошенко? Юля – наше Косово! Ось гасло нового дня. Це б означало, що її вже неможна судити й карати за внутрішнім кримінальним законодавством, що ми її справді незаконно утримуємо, тобто обмежуємо суверенітет, вона була б на свободі в найвищому можливому статусі – сама собі суверен – й найголовніше, як іноземка, не мала б можливості й потреби балотуватися на внутрішньоукраїнських виборах! Всі були б задоволені, хоча вона набула б членства в Євросоюзі раніше за Україну. Її голос довелося б купувати при вступі. Прошу вважати цю статтю моїм особистим внеском у справу свободи та євроінтеграції! Цікаво, чи читає Меркель мої статті? Підкажіть їй хто-небудь.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/postmodernizm-i-suverenitet-317246.html

?

Log in

No account? Create an account