Aut Deus, aut nihil!

Чикаго був визнаним центром робочого руху в США в 80-х роках. У місті діяли відділення Ордена лицарів праці, Американської федерації профспілок, Міжнародного товариства трудящих. Зневірившись у легальній політичній діяльності, зрозумівши, що парламентські вибори є лише "винахід буржуазії для обману робітників", багато профспілкових активістів почали шукати нові методи боротьби з експлуатацією пролетаріату капіталістами і державою, з поліцейським терором. Головними засобами  боротьби вони бачили НЕ боротьбу за парламентські місця, а акції прямої дії (демонстрації, мітинги, страйки тощо), головною своєю метою - повне знищення системи насильства і експлуатації.

Активність і безкомпромісна позиція анархістів (Міжнародне товариство трудящих) привернула до них робітників. За один лише 1883 рік із Соціалістичної робочої партії в Міжнародне товариство трудящих перейшли 1500 чоловік. Вони брали участь в організації більшості страйків на Середньому Заході США, допомагаючи робітникам, не дивлячись на приналежності до партій і союзів або політичних і соціальних поглядів.

У Чикаго рух був найбільш масовим. 1 травня тут страйкували понад 40 тисяч чоловік (близько 50 тисяч домоглися свого до травня 1886-го), не працювало жодне підприємство. У цей же день у газеті "Мейл" з'явилася вимога розправитися з Парсонсом і Шписом (анархістськими активістами) - "головними організаторами безладів". Влада чекала лише приводу для своєї помсти  http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-11727.html